Проблема 5. Проблема асоціацій

Асоціація є динамічним тимчасовим нервовим зв’язком між двома й більше психічними явищами (відчуттями, уявленнями, почуттями, думками, образами тощо), а також їхніми позначеннями у мові, який утворюється за певних умов на підставі умовного рефлексу суб’єктивного реагування на відповідні стимули.

Проблема асоціацій, їхньої типології й методики встановлення розглядалася у психології та психолінгвістиці однією з найперших, адже асоціації є найбільш важливим показником організації ментального лексикону людини, його вербальної мережі, а також свідомості й мислення. Асоціація є динамічним тимчасовим нервовим зв’язком між двома й більше психічними явищами (відчуттями, уявленнями, почуттями, думками, образами тощо), а також їхніми позначеннями у мові, який утворюється за певних умов на підставі умовного рефлексу суб’єктивного реагування на відповідні стимули. Деякі дослідники вважають можливими архетипні асоціації, що виникають при актуалізації позасвідомого. Вивчення асоціацій дало змогу по-новому підійти до способів зберігання знань, процесів породження й розуміння мовлення, організації внутрішнього лексикону й пам’яті людини

         У мовознавстві асоціація як явище індивідуальної свідомості, співвіднесення якого зі звуком є об’єктивним, уперше з’явилася у працях В. фон Гумбольдта. Цікаву думку висловив Ф. де Соссюр, звівши стан мови до теорії синтагм і теорії асоціацій, інтуїтивно передбачивши головні механізми сполучення слів (синтаксичний й асоціативно-метафоричний). На необхідність асоціативного підходу до значення вказував представник Казанської лінгвістичної школи М. Крушевський, який виокремив асоціації за схожістю й суміжністю, безпосередні (лінгвістичні) й опосередковані (екстралінгальні). У дослідженнях вербальних асоціацій виділено два підходи - лексикоцентричний та текстоцентричний: перший спрямований на аналіз асоціативного поля лексичних одиниць, семантичної близькості між словами, дослідження вербальної мережі внутрішнього лексикону, пам’яті і т. ін., другий - на характеристику асоціативних стратегій побудови текстів, асоціативного поля ключових слів у тексті, асоціативних процесів, пов’язаних із породженням мовлення і т. ін.

Найсучасніші дослідження асоціативних норм у різних галузях мовознавства свідчать про становлення нової галузі мовознавства - асоціативної лінгвістики, представленою асоціативною лексикографією, лексикологією та граматикою. О. Горошко виокремлює ряд напрямів цієї галузі:

1) вивчення асоціативного значення слова;

2) вимірювання семантичної близькості між словами і ступеня входження цих слів до єдиного семантичного поля;

3) дослідження асоціативної пам’яті й організації внутрішнього лексикону;

4) дослідження асоціативного процесу у зв’язку із процесами породження та сприйняття мовлення;

5) вивчення впливу різних чинників на асоціативну поведінку інформантів (професійних характеристик, віку, статі);

6) вивчення особливостей асоціативного процесу в умовах білінгвізму й полілінгвізму та прикладання отриманих результатів до методологічної сфери викладання іноземних мов;

7) використання асоціативних методик у пато- та психодіагностиці при вияві патологічних психічних станів, вивчення функціональної асиметрії мозку, афективних станів тощо;

8) асоціативна лексикографія;

9) асоціативна граматика й дослідження асоціативно-вербальної мережі;

10) дослідження зовнішнього вияву образів мовної свідомості в межах міжкультурного спілкування.